Поради педагогам

До уваги вчителів! Сленгові назви, пов'язані зі збутом наркотичних речовин

10:38 03.03.2025

"ЗАВЖДИ ПОРУЧ"      1000 днів війни. 1000 днів незламності

Регіональний проєкт "ЗАВЖДИ ПОРУЧ"      1000 днів війни. 1000 днів незламності Мета: розвиток резильєнтності, націленості життя на певну мету, почуття безперервності життя, стимулювання позитивних емоцій, турботи про себе, створення ситуації розуміння власної індивідуальності, унікальності та важливості.  І етап – «Потурбуйся про себе».  Техніка дихання «Квадрат».  Мета: знизити рівень психоемоційної напруги, розслабитися.  Можна уявити так званий «квадрат» чи навіть його намалювати, де на горизонтальних гранях ви будете вдихати і видихати повітря, а на вертикальних гранях квадрату затримувати дихання. Тобто це працює, як «вдих, пауза, видих, пауза».  ІІ етап – Інформування.  19 листопада буде 1000 днів від початку повномасштабної війни. Що ж відбувається з людьми в таких умовах?- Глобальна невизначеність: люди не розуміють, де і як їм жити та на що спиратися. У багатьох з'являється невизначеність у стосунках. Невизначеність, що буде далі, а ще пряма небезпека життю, здоров’ю. - Невизначеність несе з собою тривогу. Тривога — захисний механізм. Він допомагає діяти та реагувати на небезпеку. Вмикається цей механізм наднирниками, які під час тривоги виділяють гормони, особливо адреналін. Зараз ми все частіше спостерігаємо синдром втомлених наднирників. Коли адреналін постійно виділяється, це викликає втому і організм вже не може реагувати. Це вже стан субдепресії, або апатії. Деякі люди, навпаки, починають хвилюватися про все підряд, тривога їх супроводжує постійно, навіть, коли ситуація цього не потребує. - Війна сильно впливає і на сон. У більшості українців він зараз переривчастий і не несе повноцінного відновлення. Той же адреналін викликає тривогу, а якщо людина не йде до укриття, то тривога додається через острах, що може статися щось жахливе. У результаті людина зранку може бути втомленою або роздратованою. - Змінилося суспільство. Люди відчувають напруженість, недоброзичливість, навіть проміж членами свого суспільства. Це пов’язано з тим, що є різні погляди на мобілізацію, на питання мови. Є напруження, люди з емоційними розладами його відчувають, їм не дуже комфортно. Крім того, українці втомилися очікувати. Але, хоча стало більше недовіри, люди стали більш щирі, відбулася переоцінка цінностей Як собі допомогти?  1. Усвідомленість. Будьте уважними до себе, до того що ви відчуваєте та думаєте. Це перший крок до стабільності і стійкості. Щоб розвинути стійкість, ми не заперечуємо свій болісний і травматичний досвід. Але ми можемо не зупинитися на ньому і натомість запитати себе: «Що позитивного зі мною відбувається?». У нас завжди є вибір.  2. Дозвіл на радість. Робити щось радісне та відзначати важливі для вас події – це доречно. Дозволяйте собі все, що спрямоване у ваше щасливе майбутнє.  3. Планування. Ставте короткотривалі цілі і невеликі задачі, не дивлячись на те, що невідомість може лякати. Продовжуйте робити рутинні справи. Це дасть відчуття контролю. Виділіть час на опрацювання негативного сценарію, подумайте, що в межах вашого контролю: підготувати тривожну валізку, відкласти кошти, заправити автомобіль, зарядити повербанки тощо.  Кожна особистість має різний рівень інтенсивності переживань, проте в ідеальному варіанті травма має перетворитись лише на досвід. Перш за все, прожитий досвід потрібно прийняти, дозволити собі оплакати події, втрати, зруйновані плани і мрії, випустити біль. Лише після цього можна вкорінитися в теперішньому і починати його відбудовувати. Звичайно, майбутнє буде іншим, ніж планувалось колись. Після етапу прийняття реальності такою, якою вона є, ми можемо дозволити собі бачити картину майбутнього життя.

13:36 18.11.2024

Протидія та попередження булінгу  (цькування) в закладах освіти

 Протидія та попередження булінгу

15:33 11.11.2024

"ЗАВЖДИ ПОРУЧ" Тема «Тривожні думки»

Регіональний проєкт "ЗАВЖДИ ПОРУЧ"    Тема   «Тривожні думки»  Мета: надати педагогам практичні рекомендації щодо самодопомоги при тривожних думках.  І етап – «Потурбуйся про себе».  Професійна діяльність педагога пов’язана з багатьма стресовими чинниками, що зумовлюють занепокоєння, тривогу. Під час нападу сильної тривоги людина може відчувати утруднене дихання, часткову втрату координації, пітливість тощо. Однією з ефективних технік самодопомоги під час тривоги, страху або паніки є техніка ритмічного дихання.  Інструкція. - Сядьте прямо, поставивши обидві ступні на підлогу. Руки можна покласти на коліна. Голову тримайте прямо, але в розслабленому положенні. Можете заплющити очі. Зосередьтеся на своєму диханні: слідкуйте за вдихами та видихами. Потім зробіть паузу на 10-20 секунд. Наступний крок – це сповільнення дихання. Дихайте в такому ритмі: на 4-5 секунди робимо вдих, потім затримуємо дихання на 1 секунду, далі протягом 4- 5 секунд – видих. Повторюйте вправу кілька хвилин до заспокоєння.  Зверніть увагу: якщо такий темп дихання здається занадто повільним, спробуйте пришвидшити ритм, щоб почуватися комфортно. Відчувши полегшення, дозвольте диханню повернутися у звичайний ритм та повільно відкрийте очі.  ІІ етап – Інформування та оволодіння алгоритмом роботи з тривожними думками.  Наслідком впливу стресової, неприємної ситуації, крім почуття напруги, тривоги, можуть бути погані думки. Сама собою наявність поганих думок є абсолютно нормальним явищем. Але тільки в тому разі, коли вони, як хмаринки на емоційному небосхилі: промайнули і зникли. Та іноді погані думки стають нав`язливими, забирають у нас багато енергії. Вони здатні псувати сон, впливати на здатність розсудливо міркувати, працювати й загалом вести активне життя. Існує техніка роботи з тривожними думками. Оволодіння нею допоможе вам зрозуміти причину її існування, як вона познчається на вашому самопочуття та замінити її на більш ресурсні, помічні. Алгоритм для роботи з тривожними думками.  1. Опишіть ситуацію, що викликає у вас занепокоєння.  2. Перерахуйте тривожні думки, які виникають щодо цієї ситуації.  3. Розташуйте ці думки за ступенем вірогідної відповідності реальній ситуації (від більш реальних до менш реалістичних).  4. Придивіться до думок, в яких є високі шанси на втілення в житті. Подумайте, на які життєві обставини ви здатні вплинути?  5. Складіть план дій: що будете робити в разі розвитку подій за найгіршим і найкращим сценарієм.  6. Знайдіть та запишіть думки, які додають сил, ресурсу, надію на позитивний результат.  Аналізуючи тривожні думки, важливо усвідомити, що це лише думки. Проте вони здатні впливати на наш стан та самопочуття. І керуючи думками, ми тим самим впливаємо на наші емоції та настрій.

14:19 15.10.2024

ЗАВЖДИ ПОРУЧ Тема «Як не згоріти на роботі»

Регіональний проєкт "ЗАВЖДИ ПОРУЧ"    Тема «Як не згоріти на роботі»  Мета: усвідомлення педагогами власних ресурсів та їх використання для профілактики професійного вигорання; оволодівання антистресовими техніками.  І етап – «Потурбуйся про себе» Техніка для заспокоєння «Замок» Мета: сприяти емоційній стабілізації педагогів. Щоб зняти напругу, заспокоїтися, зосередитися і швидко відновити психоемоційну рівновагу, необхідно сісти на стілець, схрестити ноги. Потім 8 схрестити руки, поклавши зап’ясток правої руки на зап’ясток лівої руки, після чого з’єднати пальці в замок. Вивернути з’єднані в замок руки перед грудьми «навиворіт». Дивитися прямо, погляд вгору, кінчик язика притиснутий до верхнього піднебіння (можна на вдиху притискати до твердого піднебіння кінчик язика, розслаблюючи його на видиху). Посидіти в цій позі 1-5 хвилин до появи позіхання або до відчуття достатності.  Цей прийом (його можна виконувати також стоячи або лежачи) тільки на перший погляд здається простим. При цьому досягається об’єднання емоцій і процесів мислення (посилення міжпівкульної інтеграції), приводячи до найбільш ефективної роботи (навчання) і реагування на події.  По закінченню вправи педагогам пропонується дати відповідь на питання, як вони себе почувають.  ІІ етап – Інформування та оволодіння технікою «Аналіз ситуації».   Однією з причин професійного вигорання є накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Яких необхідно вжити заходів щодо профілактики емоційного вигорання на роботі? Можна або пристосувати себе до роботи – що означає розвиток у себе таких рис, якостей, характеристик, які б допомагали здійснювати професійну діяльність без ризику вигорання. До таких навичок можна віднести професійну та особистісну рефлексивність, навички тайм-менеджменту, відновного спілкування, пошуку ресурсів та психоемоційної стабілізації, організації освітнього процесу в ситуації війни тощо. Ще один спосіб уникнути вигорання на роботі – пристосувати роботу до себе – зміна умов праці та/або місця роботи. Сьогодні ми зупинимося саме на розвитку власних навичок, які допомагають знизити рівень напруги у стресовій ситуації, за рахунок зміни ставлення до неї. Однією із причин виникнення емоційного вигорання є наша схильність «глобалізуати» значення неприємних подій для себе, свого життя. Наступна вправа допоможе навчитися оцінювати реальну значимість тієї чи іншої події для життя, необхідність витрачати власну енергію та ресурси на її розв’язання.  Вправа «Аналіз ситуації».  Мета: зміна ставлення до стресової ситуації шляхом її аналізу.   Подумайте і згадайте останню стресову ситуацію, яка трапилася з вами на роботі, згадайте почуття, що ви відчували тоді.  А тепер поставте собі наступні запитання:  1. Чи насправді це така велика проблема?  2. Чи становить те, що сталося, реальну загрозу для мене та мого благополуччя? 3. Чи дійсно це гірше, ніж те, що вже було зі мною раніше?  4. Чи здаватиметься це мені таким же важливим через 2 тижні?  5. Чи варте це того, щоб так переживати і витрачати свою енергію?  6. Які наслідки події можливі і як я можу з ними впоратися?  Аналіз ситуації за означеними питаннями дозволяє більш об’єктивному її сприйняттю та адекватному реагуванню на неї. Збереження власної енергії дозволить скерувати її на дійсно важливі проблеми, які варті нашої уваги.

14:03 11.10.2024

10 жовтня - День ментального здоров'я

14:08 10.10.2024

ЗАВЖДИ ПОРУЧ. Тема  «Основні реакції організму людини на військові події. Стрес. Травма»

 Основні реакції організму людини на військові події. Стрес. Травма

12:43 30.09.2024

ЗАВЖДИ ПОРУЧ. Тема «Як подолати труднощі під час війни» 

Регіонального проєкт  "ЗАВЖДИ ПОРУЧ" Тема «Як подолати труднощі під час війни»  Мета: сприяти усвідомленню особливостей взаємодії між педагогом і дітьми під час війни, пошуку ресурсів для психологічної стабілізації.  1 етап – «Потурбуйся про себе».  Вправа «Мої чудові якості».  Мета: підвищення самооцінки, особистої впевненості.  Пропоную сісти зручно, заплющити очі і продовжити речення :  - Я пишаюся собою, тому що…  - Я гарна людина, тому що …  - У мене є такі чудові якості, як…  2 етап – Інформування з теми.   З початку активної фази війни педагоги стали прикладом стійкості і підтримки для своїх учнів. Ви не тільки забезпечуєте якісне надання знань, але й піклуєтеся про безпеку кожного свого учня.  Наведені нижче правила допоможуть подолати труднощі, що перешкоджають якісному навчанню та взаємодії під час онлайн-формату, допоможуть продуктивно разом із дітьми прожити воєнний період, підтримувати стійкість у марафоні війни.  Правила:  1)Дбаємо про власну безпеку та захищеність тих, хто поруч. Чому так важливо піклуватися про безпечні умови в освітньому середовищі?  Коли людина позбавлена відчуття безпеки, особливо в умовах тотальної загрози життю, спричиненої воєнними діями, буденні справи, такі як догляд за собою, піклування про себе і близьких, стають справжнім викликом та своєрідним тестом на витривалість. Натомість, коли в людини є надійний безпечний фундамент, вона здатна шукати нові можливості, способи реагування.  Відсутність відчуття безпеки змушує людину прагнути своєрідного заступництва: у неї з’являється надмірна залежність від уваги інших, проявів симпатії, підтримки тощо. Водночас потреба у відновленні відчуття безпеки може спричинити, наприклад, конфліктність і агресивність. Тож варто розуміти, що іноді незвичні прояви, з якими ми стикаємося під час освітнього процесу, є наслідком втрати відчуття безпеки. Це нормальна реакція психіки на ненормальні обставини.  2. Реагуємо на свої почуття та допомагаємо дітям проживати їхні.  Ми всі – і дорослі, і діти – потребуємо певної легітимізації власних переживань: страху, тривоги, злості, ненависті, огиди тощо. Дуже важливо навчитися виражати емоції, почуття, не завдаючи одне одному невимовного болю, без ігнорування, знецінення, надмірної драматизації чи замовчування.  Разом із тим необхідно уважно слідкувати за емоціями учнів та проявляти достатньо емпатії та толерантності до почуттів, якими вони діляться.  3.Враховуємо можливості мозку, що працює у стресі.  Що відбувається, коли мозок тривалий час у стані стресу?  Важливо усвідомлювати, що переживання гострого стресу і травматичний досвід завжди супроводжуються когнітивними змінами. І обробка нової інформації, якої ми фактично щодня вимагаємо від дитини у школі, стає справжнім випробуванням для неї. Унаслідок чого суттєво знижується рівень успішності учнів.  4.Створюємо середовище спільних цінностей.  Крім виконання завдань, важливою функцією педагога є налагодження сприятливого душевно-контактного спілкування – такого, яке б допомагало підтримувати рівень психологічного комфорту в умовах емоційно заряджених буднів.  Саме у такий непростий період особистість педагога (а саме його ставлення до життя, емпатія, альтруїзм, самооцінка, рівень включеності у процес навчання, громадянська позиція) залишається значущим фактором впливу на дітей.  5. Середовище спільних цінностей – це спільнотворення турботи одне про одного.  Плекаємо майстерність дбати про себе.  Коли мова йде про турботу про себе, то варто згадувати слова відомої американської поетеси і громадської діячки Одрі Лорд: «Турбота про себе – це не потурання собі. Це самозбереження…».  Педагог, який вміє дбати про себе, – це людина, яка знає, як бути уважною до себе, є прикладом для наслідування у питаннях фізичного, психологічного та емоційного благополуччя.  Дбаючи про себе, ми плекаємо свою ресурсність, а отже, можемо подбати про своїх рідних, допомагати іншим, бути корисним своїм учням і колегам.

13:09 24.09.2024

30 липня - Всесвітній день протидії торгівлі людьми

10:46 30.07.2024

Синдром річниці. Що відбувається з нами напередодні 24 лютого

 Наближається дата, яка розділила наше життя навпіл, на «до» і «після». Вже майже 2 роки повномасштабного вторгнення росії в Україну і 10 років війни, протягом якої наші люди, кожен на своєму фронті, мужньо виборюють своє право жити незалежним і вільним життям.  24 лютого. Що з нами відбувається напередодні цієї дати? Ми вже багато чого пережили і змогли адаптуватись до звуків сирен, вибухів, переміщень: дім – сховище – дім, до відключення світла, жахливих новин із фронту. Створити (наскільки це можливо) затишок там, де ми є зараз. Зробити нові кроки в своєму новому житті. І наче все частіше відчуваємо і чуємо від інших «Все більш-менш стабільно, нормально. Витримуємо». Але чим ближче до річниці війни, тим більше можемо відчувати неспокій, мати проблеми зі сном, відчувати депресивні симптоми або навіть фізично захворіти.  «Синдром річниці» важко переживається, але знання про нього і про те, чого очікувати, разом із добрим, співчутливим ставленням до себе – зроблять тобі добру справу. Що таке «синдром річниці»  Це набір тривожних почуттів, думок та/або спогадів, які можуть виникнути в річницю травматичної події або близько неї. Людина може відчувати симптоми посттравматичного стресового розладу, включаючи кошмари, спогади, нав’язливі образи, тривогу, страх, гнів або труднощі зі сном. Інші стани/почуття, які можуть виникнути - це депресія, смуток і страх.  Загальні реакції на річницю включають:  Флешбеки: раптові, яскраві спогади про подію. Може здатися, що подія відбувається в теперішній час і залучає всі органи чуття, включаючи смак, нюх або відчуття тіла.  Страх: коли виникають травматичні спогади, мигдалеподібне тіло посилає сигнали тілу, щоб підготувати його до боротьби чи втечі. Для тих, хто наближається до річниці травматичної події, ці відчуття тіла можуть бути такими ж реальними, як і в день, коли ця подія відбулася. Це може включати пітливість долонь, прискорене серцебиття та відчуття тиску в грудях або утруднене дихання.  Розчарування та злість: річниця травматичної події може викликати почуття розчарування, особливо якщо людина продовжує перебувати в ній. Люди також можуть відчувати гнів через несправедливість, що це взагалі сталося, і через те, як це змінило життя з тих пір.  Спогади, думки та почуття: підсвідомість має спосіб пов’язувати дати з травматичними подіями. Іноді спогади, думки та почуття виникають ще до того, як людина навіть усвідомлює зв’язок із річницею.  Відчуття і біль в тілі: деякі люди напередодні або під час річниці можуть помітити тіж самі відчуття в тілі або біль, які вони відчували ще рік тому, під час травматичної події.  Сни та кошмари: можуть знов з’явитись неприємні сни, кошмари. Це спосіб мозку все ще намагатися обробити та осмислити подію. Звернути нашу увагу на те, що потребує уваги і зцілення.  Уникання: коли наближається річниця травматичної події, люди можуть намагатись уникати місць, людей, ситуацій, яки б нагадували про травматичну подію. Синдром річниці Чим ти можеш допомогти собі зараз?  Піклуйся про свої першочергові потреби вдвічі більше, ніж це було до цього періоду. Здоровий сон, якісне і смачне харчування, фізична активність, прогулянки, перерви в роботі, теплий душ або ванна.  Ще більше міцних обіймів і теплого, якісного часу із близькими.  Поговори з тими, хто може розділити твої почуття. З тими, з ким є спільний досвід проживання подій цього року. Це може бути твій друг, колеги, психолог або психотерапевт, групи підтримки.  Ретельно структуруй свій час. Склади і проговори із близькими свої плани А, B і C на випадок непередбачуваних обставин або посилення бойових дій в твоєму регіоні у дні річниці.  Згадай те, як багато ти зробив/ла за цей період. Що завдяки тобі відбулось, частиною чого ти став/ла? Які зміни відбулись в тобі? У чому ти став/ла сильнішим/шою? Чому навчився/лась?  Нормалізуй свої відчуття в тілі, якщо такі виникають. У когось, хто відчуває синдром річниці, можуть пітніти долоні, прискорюватися серцебиття, з’являтись задишка. Це так мозок сигналізує тілу виділяти кортизол і адреналін у відповідь на пам’ять тих днів.  Було б корисно пам’ятати про це і проговорювати: «Це просто адреналін. Це не означає, що я зараз в небезпеці. Навпаки, саме зараз я в безпечному місці». Допоміжними є фізичні вправи. Турбуймося про себе, проживаємо свій досвід, живемо і йдемо далі до Перемоги Джерело: https://t.me/psyintouch

09:45 23.02.2024