Протидія та попередження булінгу (цькування) в закладах освіти
Протидія та попередження булінгу
(цькування) в закладах освіти
Мета : узагальнити розуміння про місце та можливості педагогів у системі протидії булінгу.
Актуальність: Булінг (цькування) – тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого і молодіжного середовища. За результатами дослідження, проведеного Фондом ООН Юнісеф у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу впродовж останніх трьох місяців, а 24% дітей стали жертвами цього явища. Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, а також через різні життєві обставини тощо). Заклад освіти відіграє важливу роль у створенні умов для здобуття учнями та ученицями знань в безпечному освітньому середовищі, формуванні ставлень та навичок, які потрібні, щоб уникнути та запобігти проявам насильства, безконфліктного спілкування, ненасильницької поведінки.
Мета: надати інформацію про булінгу, як прояв насильства; на конкретних прикладах, показати вихід із життєвих ситуацій; з’ясувати причини поведінки учасників булінгу; формувати навички відповідальної та безпечної поведінки, спонукати до пошуку шляхів захисту у небезпечних для них ситуаціях.
Привітання учасників.
Мета: повідомлення теми заняття, установка на роботу.
Психолог. Сподіваюся, вам буде цікаво та пізнавально і ви з користю проведете час.
Сьогодні темою нашого тренінгового заняття будуть насильство. Говорити про це потрібно, адже дуже часто ми стикаємося з його проявами. Кожному з вас хоча б раз у житті доводилося стикатися з гострою проблемою – насильством.
Вступна частина
Повідомлення теми, мети, завдань семінару, актуальності вибраної теми.
Вправа «Заплакана дівчинка» (5хв.)
Мета. Усвідомлення меж реальної допомоги дитині та принципу «Не зашкодь»
Інструкція. Психолог зачитує учасникам опис ситуації: «В школі під час уроку співробітник школи йде по коридору і помічає, що сидить навпочіпки біля батареї дівчинка 12–13 років. Підійшовши ближче, бачить, що дівчинка плаче. Спробувавши розпитати дитину, інформації співробітник отримує мало. Все, що вдається дізнатися, це те, що попередній урок у класі дівчинки був уроком фізкультури. Дівчинка затрималася в роздягальні, туди зайшли хлопці, і… далі розповідь нерозбірлива, більше жодної інформації немає».
Психолог запитує, наскільки реально можлива така ситуація в даній школі. Учасникам пропонується обговорити ситуацію і висунути свої версії стосовно того, що ж там могло статися, та причин сліз дівчинки.
Після обговорення методом «мозкового штурму» учасники висувають пропозиції щодо подальших дій співробітника, якими він міг би допомогти дитині у подібній ситуації. Необхідно, щоб усі запропоновані варіанти тренер зафіксував на ватмані.
Надалі кожен варіант потрібно розглянути з позиції принципу «Не зашкодь» і на окремому аркуші ватману виписати всі дії, до яких не слід вдаватися, коли йдеться про захист інтересів дитини.
На допомогу тренеру
Етичні стандарти роботи. Дівчинка плаче.
Що можна зробити
• Заспокоїти.
• Приєднатися.
• Дати поплакати.
• Забрати з коридору.
• Запропонувати допомогу.
• Переключити увагу.
• Дізнатися, чого хоче дитина.
• Дізнатися, кому довіряє дитина.
Чого НЕ СЛІД робити
• З’ясовувати, з якого вона класу.
• Повертати до класу
• Публічно з’ясовувати ситуацію.
• Шукати винних.
• Публічно звинувачувати.
• Карати винних.
• Викликати батьків.
• Давати класному керівникові «по шапці».
• Проводити класну годину із профілактичною бесідою.
• Виносити ситуацію на обговорення всієї школи.
• В районно викликати директора.
• Обговорювати на колегії.
• Залучати ЗМІ.
• Інше.
Резюме. Посилити травму, нашкодити в подібній ситуації набагато легше, ніж надати дієву допомогу, тому потрібно виходити з принципу «Не зашкодь!»
Притча «Все залишає свій слід» (3 хв.)
Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок із цвяхами і сказав, щоб кожен раз, коли він не стримає свого гніву, він повинен вбити один цвях у стовп огорожі. У перший день у стовпі було кілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше. Наступного тижня син навчився стримувати свій гнів, із кожним днем кількість забитих у стовп цвяхів зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями. Він розповів про це своєму батькові. Той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягати зі стовпа по одному цвяху. Минав час, і настав день, коли син зміг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку, підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки у стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким, як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у неї залишається такий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся – шрам залишиться».
Вправа «Знайди вихід із ситуації» (15 хв.)(робота в групах).
Пропонується об'єднатися в групи. Кожна група отримує історію з життя дітей. Кожній групі потрібно визначити вид булінгу, хто потерпає від булінгу, хто вчиняє булінг, наслідки булінгу для дитини, які можете дати поради виходу із ситуації насильства (для цього відводиться 10 хвилин). Потім необхідно презентувати результати спільної роботи (для кожної групи по 3 хвилини).
Ситуації, узяті із звернень дітей на гарячу лінію соціальної служби допомоги дітям
|
Ситуація 1. «Вам телефоную з Києва. Мені нещодавно виповнилося 13 років. Мені дуже подобається спілкування в соціальних мережах. Десь місяць тому на одному з сайтів я познайомилася з хлопцем, якому 24 роки. Спочатку я з ним охоче спілкувалася. Це тривало майже тиждень. Потім мені стало нудно і я відмовилася від спілкування з ним. Він цього не зрозумів і продовжує мені писати й телефонувати. Одного разу навіть чекав біля будинку. Це трапилося тому, що я всю особисту інформацію виклала в соціальній мережі. Тепер мені дуже боязко. Що я можу зробити, аби він перестав мене переслідувати?» (Психологічний булінг — кібербулінг) |
|
Ситуація 2. «Добрий день! Мене звати Ярослава. Мені 12 років. Я проживаю в Києві. Мої проблеми почалися після того, як я перейшла на початку навчального року до нової школи. Мої однокласники принижують мене, ображають, інколи навіть штовхають і дають стусанів. Мені здається, що це все відбувається через те, що я не маю можливості вдягатися так, як одягаються вони. І в мене простий телефон і немає планшету, бо моя сім'я небагата, і кошти, які є, витрачаються на важливі речі. Але ж я в цьому не винна! Я відчуваю, як мої однокласники намагаються вижити мене з класу. Як мені знайти з ними спільну мову? Насправді я дуже хочу з ними дружити». (Фізичний і психологічний (вербальний) шкільний булінг) |
|
Ситуація 3. «Я навчаюся в 7-му класі. Усі вчителі дуже люблять наш клас. Наші діти дуже добрі. Правда, є два однокласники, які постійно ображають наших дівчат, б'ють хлопчиків. Вони й мене теж били й ображали, але тепер вже ні. Усе змінилося через те, що в цьому навчальному році до нашого класу прийшов новий хлопчик. Він перейшов з іншої школи й раніше не вивчав іноземні мови, тому відразу почав відставати й отримувати двійки. Коли він до нас перейшов, ці двоє хлопців його відразу не полюбили. Вони постійно його ображають. Навіть б’ють його, коли поблизу немає вчителів. Я неодноразово бачив, як новенький хлопчик плакав. Я розумію, що це неправильно, але втручатися в цю ситуацію я не дуже хочу. Насправді мені дуже шкода його. Він хороший і гарно грає у футбол. Але я з ним не спілкуюся, через те, що думаю, якщо потоваришую з ним, наді мною будуть знову знущатися». (Фізичний і психологічний (вербальний) шкільний булінг) |
|
Ситуація 4. «Мене звати Олег. Я вирішив до вас звернутися через те, що у мого кращого друга є проблема. Це мій однокласник. Нам по 12 років. Останнім часом його дуже ображають однокласники. Вони постійно забирають у нього гроші, які мама дає йому на обід, і змушують кожного дня віддавати ці гроші їм. Він дуже сильно боявся мені про це розповісти, через те що хлопці старші за нього й фізично сильніші, а ще – їх ціла компанія. Його попередили, якщо комусь про це скаже, то вони його поб’ють. Тепер ми разом не знаємо, як вирішити його проблему». (Психологічний шкільний булінг – вимагання) |
|
Ситуація 5. «Мені завжди більше подобалися старші за мене хлопці й нарешті я познайомилася із 29-тирічним хлопцем у соціальній мережі. Він виявився професійним фотографом, який робить фотосесії для відомих моделей. Хоча насправді я ще вчусь у 8-му класі, йому сказала, що мені вже 19 років. І спочатку все було добре. Він навіть запропонував мені зустрітися у вихідні. Але перед цим ми вирішили поспілкуватися у «Скайпі», щоб можна було побачити одне одного перед зустріччю. Я трохи злякалася, що він побачить, що я ще маленька. Та подружки порадили підфарбувати очі й губи й зробити тьмяне освітлення під час розмови. І у мене все вийшло! Він дуже мені сподобався – говорив, що я дуже гарна і взагалі класна! Мріючи про зустріч, я повідомила свою адресу й дала свій номер домашнього телефону. А потім він сказав, що в мене повинні бути справжні фото, яку манекенниць. І що справжні манекенниці фотографуються навіть топлес – ми влаштували пробну фотосесію. Було дуже весело! А через деякий час він зателефонував мені й наказав вислати йому гроші. А якщо цього не зроблю, мої фото, де я роздягнута, перешле моїм батькам і викладе на сайтах, де я спілкуюся зі своїми однолітками й мене побачать мої вчителі. Що мені тепер робити?» (Фізичний – сексуальний булінг.) |
Вправа «Дерево насильства»
Робота в групах
Ведучий об’єднує учасників у чотири групи, кожна з яких працюватиме над такими видами насильства: фізичним, сексуальним, психологічним та економічним. Кожна група отримує завдання зобразити схематично дерево, на корінні якого виписати причини насильства, на стовбурі написати вид насильства, над яким працює група, на гілках – прояви насильства, на плодах – наслідки.
До уваги тренера!
Фізичне насильство: побої, іноді навіть навмисним покаліченням,штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, кидання папірцями, гумками та іншими дрібними предметами за спиною,зачіпання.
Економічне насильство, крадіжки, пошкодження, ховання, знищення одягу чи інших особистих речей, вимагання грошей , викидають у вікно особисті речі, псують щоденник, зошити тощо.
Сексуальне насильство: що включає образливі жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру та/або змісту тощо.
Психологічне насильство: бойкот, плітки (поширення завідомо неправдивих чуток, що виставляють жертву в невигідному світлі), ігнорування, ізоляція в колективі, інтриги, шантаж, погрози, вимагання, створення неприємностей (скидають підручники з парти, перекладають речі на іншу парту); погляди, прізвиська, жарти, жести, що принижують, образливі рухи тіла, міміки, підглядування, переслідування, залякування; вербальна агресія, яка виражається в постійних глузуваннях, образах, окриках, прокльонах.
Вправа "Чому так стається"(10 хв.)
Мета: зʼясувати причини поведінки учасників булінгу.
Потрібно об’єднати у три групи.
Група "агресорів" спробує написати причини, які спонукають кривдника себе так поводити.
Група "жертв" спробує написати причини, чому діти стають легкими мішенями для кривдників.
Група "спостерігачів" пише причини, чому спостерігачі часто не вмішуються у процес булінгу.
До уваги тренера!
Агресор – людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися й боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих (батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».
Жертва – людина замкнена, вразлива та сором’язлива, яку легко налякати, не впевнена в собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора».
Спостерігач – людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування й знущання однієї людини над іншою.
Вправа "Я зможу допомогти"(10хв)
Мета: вироблення навичок безпечної поведінки у конкретній ситуації, пошук шляхів захисту у ситуації булінгу.
Ви залишаєтеся працювати у підгрупках. Кожна підгрупа отримає певну ситуацію, де здійснюється насильство. Ваше завдання полягає у тому, щоб допомогти жертві та знайти для неї шляхи захисту та безпечної поведінки.
|
Ситуація 1. Вона як завжди сиділа за партою, хоча всі її однолітки метушилися та галасували під час перерви. Світлана спостерігала щодня одну й ту саму картину: дівчатка весело сміються, жартують та кокетливо поглядають на хлопців. Звичайно, адже вони не носять цих потворних окулярів та брекетів на зубах. Через них вона терпіла стільки знущань та насмішок серед однокласників..! Тільки вдома вона могла насолодитися любов’ю та теплом, яке дарували їй її батьки. Порожній клас. За партою самотньо сидить Світлана. До неї підходять двоє дівчат. Це її однокласнці. Починають насміхатися з дівчинки: забирають окуляри, кидають на підлогу зошити та книжки, топчуть їх. Дівчинка починає плакати. |
|
Ситуація 2. Кожен ранок Максима починався з того, що він чув чергову сварку батька та матері. Так сталося і цього разу. Проспавши, він похапцем одягнувся і вибіг на вулицю. Снідати не хотілось, та й ні мама, ні тато не помітять, що його вже нема. Він звик. Адже давно його у сім’ї не помічали. До школи також не хотілося іти. Адже там старші хлопці знову почнуть знущатися з нього: чіпляти на спину образливі прізвиська, давати стусани, ставити підніжки. Було дуже важко, адже пожалітися було нікому… Школа. Продзвенів дзвінок на перерву. Із засмученим обличчям Максим вийшов з класу. В цей час до нього підійшли троє старшокласників. Почали знущатися, насміхатися. Один з них поплескав Максима по спині, причепивши листок з написом «Вдар мене». Хлопець про це не знав. Максима боляче штовхнули і він упав. Було дуже боляче. На очі навернулися сльози. |
|
Ситуація 3. Колись Саша жив у щасливій та повноцінній сім’ї. Але після розлучення батьків мати була постійно зайнята. А він так хотів уваги та тепла. Адже він також важко переживав розлучення батьків, хоча і не показував цього. Через це він почав погано вчитися. Часто конфліктував з вчителями та дітьми. Цей день у школі не був винятком. Після уроку він побився з однокласником, нагрубив вчительці, яка зробила йому зауваження і як завжди прийшов на уроки не підготовленим. Однокласники Сашка незлюбили і часто насміхалися та глузували з нього, не приймали у спільну компанію. Але він не виказував свого болю через це. Насправді йому було страшно… Школа. Уроки давно закінчилися. Всі порозходилися. Сашкові не хотілося іти додому. Сашко одягає свою куртку. В цей час до нього підходять двоє старшокласників, пропонують цигарку. Сашко, спочатку вагається, але потім погоджується піти з ними закурити. Виходячи з гардеробу, старшокласники починають вимагати у хлопця гроші. Сашко пояснює, що у нього немає грошей. Хлопців це обурює і вони починають його бити. |
Питання для обговорення:
1. Чи були труднощі при виконанні завдання? Якщо так, то в чому саме?
2. Які емоції чи переживання ви відчували до дітей, які опинилися у складних ситуаціях?
Рекомендації:
1. Зберігай спокій, дій хоробро та обійди ситуацію.
2. Стримуй гнів.
3. Говори спокійно і впевнено - дай агресору можливість зупинитися.
4. Звернися по допомогу до дорослого, якому довіряєш (це може бути вчитель, психолог чи соціальний педагог).
5. Повідом про булінг когось із дорослих анонімно.
6. Поговори про це з своїм братом, сестрою, знайомими.
7. Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
8. Усунь провокативні фактори.
ПАМʼЯТАЙТЕ!
• Ви маєте право відмовитися робити те, до чого вас примушують силою або образливими, злими словами.
• Ваша власність належить тільки вам.
• Ви маєте право на допомогу.
• Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!
Вправа "Скринька безпеки" (10 хв.)
Мета: формувати навики відповідальної та безпечної поведінки, спонукати до пошуку шляхів захисту у небезпечних для них ситуаціях.
Психолог. Завдання вправи полягає у тому, що кожен з вас повинен подумати і написати:
1. Як захистити себе від булінгу.
2. Що повинна робити дитина у ситуації булінгу.
Озвучивши свої рекомендації, вкинути їх у спільну "скриньку безпеки".
Тренер записує на ватмані всі, запропоновані, варіанти.
Рекомендації:
1. Зберігай спокій, дій хоробро та обійди ситуацію.
2. Стримуй гнів.
3. Говори спокійно і впевнено - дай агресору можливість зупинитися.
4. Звернися по допомогу до дорослого, якому довіряєш (це може бути вчитель, психолог чи соціальний педагог).
5. Повідом про булінг, когось із дорослих анонімно.
6. Поговори про це з своїм братом, сестрою, знайомими.
7. Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
8. Усунь провокативні фактори.
ПАМʼЯТАЙТЕ!
• Ви маєте право відмовитися робити те, до чого вас примушують силою або образливими, злими словами.
• Ваша власність належить тільки вам.
• Ви маєте право на допомогу.
• Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!
РЕФЛЕКСІЯ
Ось як визначає типові риси учнів,
схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
- вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
- вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
- вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
- якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
- вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
- вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
- вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
- вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
- якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.
Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.
Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.
Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.
