ЗАВЖДИ ПОРУЧ. Тема «Як подолати труднощі під час війни»
Регіонального проєкт "ЗАВЖДИ ПОРУЧ"
Тема «Як подолати труднощі під час війни»
Мета: сприяти усвідомленню особливостей взаємодії між педагогом і
дітьми під час війни, пошуку ресурсів для психологічної стабілізації.
1 етап – «Потурбуйся про себе».
Вправа «Мої чудові якості».
Мета: підвищення самооцінки, особистої впевненості.
Пропоную сісти зручно, заплющити очі і продовжити речення :
- Я пишаюся собою, тому що…
- Я гарна людина, тому що …
- У мене є такі чудові якості, як…
2 етап – Інформування з теми.
З початку активної фази війни педагоги стали прикладом стійкості і
підтримки для своїх учнів. Ви не тільки забезпечуєте якісне надання знань, але
й піклуєтеся про безпеку кожного свого учня.
Наведені нижче правила допоможуть подолати труднощі, що
перешкоджають якісному навчанню та взаємодії під час онлайн-формату,
допоможуть продуктивно разом із дітьми прожити воєнний період,
підтримувати стійкість у марафоні війни.
Правила:
1)Дбаємо про власну безпеку та захищеність тих, хто поруч.
Чому так важливо піклуватися про безпечні умови в освітньому
середовищі?
Коли людина позбавлена відчуття безпеки, особливо в умовах тотальної
загрози життю, спричиненої воєнними діями, буденні справи, такі як догляд за
собою, піклування про себе і близьких, стають справжнім викликом та
своєрідним тестом на витривалість. Натомість, коли в людини є надійний
безпечний фундамент, вона здатна шукати нові можливості, способи
реагування.
Відсутність відчуття безпеки змушує людину прагнути своєрідного
заступництва: у неї з’являється надмірна залежність від уваги інших, проявів
симпатії, підтримки тощо. Водночас потреба у відновленні відчуття безпеки
може спричинити, наприклад, конфліктність і агресивність. Тож варто
розуміти, що іноді незвичні прояви, з якими ми стикаємося під час освітнього
процесу, є наслідком втрати відчуття безпеки. Це нормальна реакція психіки на
ненормальні обставини.
2. Реагуємо на свої почуття та допомагаємо дітям проживати їхні.
Ми всі – і дорослі, і діти – потребуємо певної легітимізації власних
переживань: страху, тривоги, злості, ненависті, огиди тощо. Дуже важливо
навчитися виражати емоції, почуття, не завдаючи одне одному невимовного
болю, без ігнорування, знецінення, надмірної драматизації чи замовчування.
Разом із тим необхідно уважно слідкувати за емоціями учнів та проявляти
достатньо емпатії та толерантності до почуттів, якими вони діляться.
3.Враховуємо можливості мозку, що працює у стресі.
Що відбувається, коли мозок тривалий час у стані стресу?
Важливо усвідомлювати, що переживання гострого стресу і травматичний
досвід завжди супроводжуються когнітивними змінами. І обробка нової
інформації, якої ми фактично щодня вимагаємо від дитини у школі, стає
справжнім випробуванням для неї. Унаслідок чого суттєво знижується рівень
успішності учнів.
4.Створюємо середовище спільних цінностей.
Крім виконання завдань, важливою функцією педагога є налагодження
сприятливого душевно-контактного спілкування – такого, яке б допомагало
підтримувати рівень психологічного комфорту в умовах емоційно заряджених
буднів.
Саме у такий непростий період особистість педагога (а саме його
ставлення до життя, емпатія, альтруїзм, самооцінка, рівень включеності у
процес навчання, громадянська позиція) залишається значущим фактором
впливу на дітей.
5. Середовище спільних цінностей – це спільнотворення турботи одне
про одного.
Плекаємо майстерність дбати про себе.
Коли мова йде про турботу про себе, то варто згадувати слова відомої
американської поетеси і громадської діячки Одрі Лорд: «Турбота про себе – це
не потурання собі. Це самозбереження…».
Педагог, який вміє дбати про себе, – це людина, яка знає, як бути уважною
до себе, є прикладом для наслідування у питаннях фізичного, психологічного та
емоційного благополуччя.
Дбаючи про себе, ми плекаємо свою ресурсність, а отже, можемо подбати
про своїх рідних, допомагати іншим, бути корисним своїм учням і колегам.
