Поради батькам
Як допомогти дитині, яка перебуває в стресі
Дорогі батьки, пам’ятайте, що діти дуже вразливі щодо інформації, яка іде з екранів та моніторів, а також дуже чутливі щодо вашого стану, ваших слів, ваших реакцій. Тож, пробуйте убезпечити своїх дітей, особливо дошкільнят та молодших школярів від ненависті та агресії, на кого б вона не була спрямована.
Краще за вас, ваших дітей знати ніхто не може, тому ми пропонуємо два варіанти поведінки з ними:
1. Той час, який ви безпосередньо із дітьми, - вимикайте новини, виходьте з онлайну, припиняйте бурхливе обговорення - будьте в контакті з малюками.
2. У багатьох країнах діти приймають участь в усіх подіях, в яких приймають участь дорослі - і таким чином вчаться жити, набирають досвіду. Спробуйте в м’якій і доступній формі пояснити дитині, що відбувається, і чому ви хвилюєтесь. Виключення дітей з тих подій, які відбуваються, можуть провокувати нерозуміння і стан, коли дитині доведеться самостійно справлятися зі своєю тривогою та почуттями.
І, звичайно, більше обіймів, доторку, усміхненого погляду, добрих слів, цікавості щодо їхніх справ, включення в спільні ігри. Це важливо і для вас, і для малюків. Вам це допоможе зняти напругу і ще раз зрозуміти, заради кого все твориться; дітям - відчувати себе в безпеці та любові попри все.
Поради батькам «ЯК ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ГРУП В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ»
Шановні батьки!!!
Цифрове середовище є не безпечнішим, ніж здається. Діти можуть сприймати свою активність у соціальних мережах як гру та не розуміти наслідків своїх дій, що може призводити до катастрофічних випадків. Ситуація в інтернеті є дуже небезпечною і швидко змінюється, тому маємо постійно відслідковувати нові тенденції в цифровому середовищі, вчасно на них реагувати та підвищувати свою обізнаність та обізнаність дітей щодо можливих ризиків, особливо враховуючи останні події загибелі дітей через небезпечні челенджі в мережі та групи смерті.
Варто зазначити, що на події, які відбулися з дітьми, варто дивитись значно глибше і працювати з причинами, що призвели до таких вчинків. Найчастіше такі вчинки є наслідком психічного стану дитини. Причинами депресій у дітей, зміни поведінки та настрою можуть бути напружені стосунки з батьками, вчителями, однокласниками, нерозділене кохання тощо. Варто бути уважними до психічного стану дитини і за необхідності одразу звертатись по допомогу до фахівців. Вірогідність, що дитина в нормальному психічному стані та безпечному освітньому й родинному середовищі може стати жертвою подібних ігор, є значно меншою.
Нагадуємо, що діють телефони «гарячих ліній», за якими діти можуть отримати психологічну підтримку в разі, якщо вони потрапили в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами.
Підлітковий суїцид – серйозна проблема, від якої щороку гинуть десятки дітей.
За останній час збільшилися випадки падіння з висоти підлітків, віком від 10 до 18 років.
На думку уповноваженого з прав дітей Миколи Кулеби, причиною подібних інцидентів можуть бути різноманітні групи у соцмережах, які спонукають підлітків до небезпечних для життя і здоров’я дій.
Чому підлітки втрачають інтерес до життя?
Основна причина, чому у підлітків зникає інтерес до життя, – втрата друзів і відсутність можливості знайти свою компанію, свою "зграю", людей, які би їх розуміли. Бо емоційна сфера підлітків розвивається у контакті з однолітками". Вікова задача підлітків – відокремитися від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають ставити питання: де мої люди та сенс життя? Така підліткова самотність є у багатьох дітей. Сучасні діти не дуже емоційно стабільні, оскільки у них великий потік інформації, багато прикладів успішних блогерів, тому починають себе накручувати, шукати причини у собі. При цьому не дають собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання цього питання.
Підлітки схильні міркувати про втрату сенсу життя. Коментарі про самотність є практично під кожним підлітковим відео. Водночас необов'язково, що дитина дійсно так почувається або прагне втратити життя. Це такі питання: що, для чого і чому. Дорослі теж часом їх ставлять. Інтернет спонукає думати на цю тему і висловлювати свої думки. Але не можна казати, що у всьому винний інтернет. Це, імовірніше, можливість для підлітків поспілкуватися, інкогніто десь повідомити про себе і сказати, що я втрачаю сенс життя. У дітей нестабільна психіка, є багато матеріалів, які дають їм негативну інформацію поміркувати: якщо думаєш про смерть – вихід є. Це суїцидальні групи, які "ловлять" емоційно нестабільних підлітків і починають їх затягувати.
Як батькам зрозуміти, що з дитиною щось не те?
Насамперед треба дивитися на те, як дитина будує контакти зі світом:
- якщо більше сидить у гаджетах, замкнута й не може образно описати свій стан;
- не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день;
- якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї;
- слухає депресивну, параноїдальну музику;
- має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах.
У такому разі треба звертатися до фахівців. Додає, діти можуть самі натякати, говорити про те, що їм це не цікаво, що ненавидять:
- Часто помилка батьків у тому, що вони починають заперечувати й казати: «Чому ж не цікава школа? Цікава! Там дуже цікаві люди!».
- Важливо рахуватися з почуттями підлітка, побути поряд і сказати, що також мали у житті періоди, коли все остогидло і була якась сірість.
- Треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що ви її приймаєте і про це можна говорити у родині ".
- Батьки, які відкидають почуття підлітка, – люди, які проживають власну кризу чи кризу родини.
- Часто буває, що під суїцидальні депресивні стани підпадають діти з родин, де дорослі проживають свої кризи. Де у родині емоційно все заблоковано, де немає контакту, а є роз’єднаність – життя дитини окремо, життя дорослого – окремо. Зустрілися, за оцінки полаялися, зауваження зробили й все – дитина залишається самою.
Що робити батькам, аби вберегти дитину?
Насамперед розмовляти з дітьми. Говорити все, що ви знаєте на певну тему. Перед цим можна вивчити культуру, в яку занурена дитина. Якщо це, наприклад, аніме, можна сказати, що є різні аніме: романтичні, трагічні, еротичні, а є суїцидальні. Запитати думку дитини.
Важливо поділитися і скинути ширму того, що з дорослими можна говорити тільки на окремі теми, які сподобаються батькам.
Підлітки дивляться різний відеоконтент, і ми можемо говорити про те, що є як розважальний, так і небезпечний, де хтось хоче маніпулювати тобою і твоєю поведінкою.
Можна сказати дитині: "У нас в дитинстві такого не було. І те, що зараз проходите ви, покоління вашого часу – справжнє випробування. Це головний челендж – вижити у цьому потоці інформації. Зрозуміло, що вам цікаво і хочеться багато чого спробувати. Ми також у чомусь йшли на ризик. Наприклад, ось таке робили…".
Діліться через свій досвід. Згадуйте себе підлітком і говоріть з ними через призму спільних розмірковувань, не заборон. Заборони у підлітків викликають ще більше подиву.
Як допомогти дитині, яка стала свідком трагедії?
Головне – дати можливість говорити. Якщо дитина замовчала – це не означає, що для неї це не проблема. Це залишилося у глибині, а можливості розкрити потенціал і дати психіці розвиватися у дитини немає.
Є три питання, з якими варто після будь-якої трагедії звертатися до дітей:
- Що ти бачив/бачила? (Треба, щоб діти проговорили, що вони бачили, свідками чого стали).
- Що ти про це думав/думала? Чи думав/думала сам(а) так спробувати? Може хтось на цю тему з тобою розмовляв?
- Що ти відчував? (У будь-якої дитини виникають різні відчуття, коли вони дізнаються про трагедію, про смерть інших дітей. Це можу бути почуття не тільки страху, болю й горювання, а й злості, нерозуміння, апатії. Головне – дати дитині зрозуміти, що її почують і зрозуміють. У підлітків всередині вир почуттів, тільки дорослі можуть допомогти їм розкласти все по поличках і побачити ситуацію.)
Щодо небезпечних челенджів, треба питати у дітей, чи були у них подібні розмови з кимось. Чи думали самі про таке? Може, хтось пропонував чи пробував і все скінчилося не дуже трагічно?
Треба влаштовувати дітям "круглий стіл довіри". Це можна робити не лише вдома, а й у кожному класі. І якщо ця тема не буде у тіні, діти матимуть шанс знайти іншу думку, зрозуміти свої почуття і навіть власну мотивацію. Якщо це бажання просто зловити хайп, велику кількість лайків – треба поговорити, яким іншим способом це можна зробити. Адже сучасний світ – це про візуалізацію та популярність.
У розумних межах батьки мають контролювати доступ дитини до смартфона, особливо коли у неї невдалі дні у закладі освіти, нестабільний гормональний фон і є небезпека отримувати інформацію з небезпечних груп.
